Чим небезпечний хронічний риніт, і як від нього позбутися

Чим небезпечний хронічний риніт, і як від нього позбутися

Хронічний риніт — тривалий запальний процес, який протікає у слизовій порожнини носа. Для захворювання характерні періоди загострення і ремісії.

До сприяючих чинників належать:

  • часті гострі риніти на фоні зниженого імунітету;
  • викривлення перегородки та інші вроджені, посттравматичні зміни форми носа;
  • професійні шкідливості (тривалий контакт з металевим, борошняним, крейдяний пилом, їдкими запахами);
  • сухе, гаряче повітря в квартирі;
  • аденоїди;
  • хронічний тонзиліт;
  • синусити;
  • часті алергічні реакції;
  • розлади місцевого кровотоку на тлі гіпертонічної хвороби, патології ендокринної, нервової системи;
  • тривале використання інтраназальних засобів з судинозвужувальним ефектом.

Залежно від причини, механізми розвитку, а також характеру запалення, розрізняють такі форми хронічного риніту.

  • Катаральний — характеризується набряком, почервонінням слизової, посиленою секрецією. Симптоматично проявляється погіршенням нюху, періодично утрудненим диханням через ніс, а також закладеністю переважно одного носового проходу, слизовими виділеннями в помірній кількості.
  • Гіпертрофічний — характерно потовщення слизової. Гіпертрофічна тканина може повністю перекривати носові проходи, роблячи дихання через ніс неможливим. Клінічно спостерігаються рясні гнійні виділення, гугнявість голосу, цефалгія, зниження нюху, зміна смакових відчуттів. Поступово тканина розростається і може здавлювати отвір слізних каналів, що проявляється сльозотечею, кон’юнктивітом. Також присутній ризик здавлення слухової труби, внаслідок чого розвивається євстахіїт.
  • Атрофічний — витончення слизової, що призводить до розширення носових проходів. Хворого турбує виділення в’язкого слизу, який при пересиханні утворює скоринки, що утруднюють дихання. Також погіршується нюх, спостерігається сухість в горлі. Після видалення кірочок з’являється кров, утворюються виразки, що підвищує ризик інфікування і розвитку смердючого нежиті.
  • Алергічний — присутні водянисті виділення, свербіж в носі, чхання. Симптоматика може турбувати цілий рік або час від часу (поліноз).
  • Вазомоторний — турбують напади чхання, закладеність, рясні водянисті виділення. Симптоми зазвичай з’являються після пробудження, при стресі, різкій зміні температури навколишнього середовища.

Лікувальна тактика безпосередньо залежить від форми риніту. При катаральному риніті показані:

  • краплі в ніс Протаргол (зменшують гіперсекрекцію, надають антисептичну дію);
  • антибактеріальні препарати (при інфікуванні) — 2% саліцилова мазь, Бактробан;
  • Ізофра, Полідекса (краплі, спрей) — до складу крім антибіотика входить гормональний, судинозвужувальний компонент.

При атрофічному риніті призначаються:

  • сольові розчини для промивання (Аква Маріс, Хьюмер);
  • масляні краплі для зволоження слизової (оливкове, персикове масло);
  • антибактеріальні засоби при інфекційному процесі.

У разі гіпертрофічної форми рекомендується:

  • суспензія гідрокортизону;
  • хірургічне втручання (при неефективності медикаментозної терапії) — видалення гіпертрофованої тканини за допомогою лазера, шляхом електрокоагуляції, радіохвильового, ультразвукового впливу, підслизової вазотомії, резекції гіпертрофованих носових раковин і інших видів операції.

При вазомоторному риніті:

  • призначаються гормональні препарати (інтраназальні спреї, ін’єкції під слизову носових раковин);
  • проводиться хірургічне втручання в обсязі підслизової вазотомії, деструкції кровоносних судин за допомогою електрокоагуляції, лазера, ультразвуку, радіохвильового впливу.

Лікування алергічного риніту включає:

  • системні антигістамінні засоби (Еріус, Цетрин, Супрастин);
  • назальні спреї з кромоглікатом натрію (Кромогексал);
  • препарати з рослинної целюлозою (Назаваль);
  • інтраназальні кортикостероїди (Назонекс);
  • краплі в ніс з судинозвужувальним ефектом (Ксімелін, Отривін).

Зауважимо, що головним напрямом в лікуванні хронічного риніту є усунення причини розвитку захворювання. Встановити справжню причину патології може тільки лікар шляхом комплексного обстеження.

Статтю підготувала лікар-отоларинголог Фурманчук Ніна Василівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *