Порушення слуху: гостра та хронічна туговухість

Порушення слуху: гостра та хронічна туговухість

Таке порушення слуху, як туговухість, — розлад сприйняття і розуміння звуків. Патологія ускладнює спілкування між людьми, так як співрозмовник не може сприймати звуки, слова, звернені до нього.

Туговухість має кілька ступенів тяжкості, починаючи від невеликого зниження слуху і закінчуючи повною глухотою. Ступінь розладів визначається шляхом оцінки гучності звуку, який може почути людина.

При глибокій глухоті хворий не здатний розрізняти навіть найгучніші звуки, які видає аудіометр. Серед факторів, що можут призводити до захворювання, слід виділити:

  • інфекційний процес, наприклад, ангіну, паротит, ГРВІ;
  • запальне ураження відділів вуха;
  • інтоксикації;
  • прийом деяких лікарських засобів, передозування яких може викликати зниження слуху;
  • розлад кровообігу у внутрішньому вусі;
  • сірчані пробки;
  • вікові зміни;
  • часте перебування в шумному приміщенні, з гучним звуком;
  • стійку артеріальну гіпертензію;
  • атеросклероз;
  • онкологічний процес;
  • травматичне ураження барабанної перетинки.

Залежно від сили провокуючого фактора, тривалості його впливу, туговухість може розвиватися швидко (гостра форма) або поступово (хронічне захворювання).

Симптоматично хвороба проявляється погіршенням слуху, розладом сприйняття звуків. Чим легше форма хвороби, тим більший спектр звуків чує людина. Крім того, захворювання проявляється:

  • шумом у вухах;
  • порушенням сприйняття дитячого, жіночого голосів;
  • труднощами розпізнавання звуків під час шуму (музики, працюючого двигуна машини);
  • необхідністю збільшувати гучність телевізора.

Людина з туговухістю часто перепитує співрозмовника, говорить телефоном, слухаючи певним вухом, яке краще сприймає звуки.

Захворювання може протікати в такій формі:

  • кондуктивна, яка характеризується наявністю перешкоди в вусі на шляху проходження звуку (пухлина, вроджені аномалії будови);
  • нейросенсорна — розвивається внаслідок дисфункції звукосприймального апарату (внутрішнього вуха, деяких відділів головного мозку);
  • змішана;
  • раптова — різке зниження слуху, що розвивається протягом декількох хвилин при нормальному загальному стану людини;
  • гостра — розвивається за місяць;
  • хронічна (стабільна, прогресуюча) — характеризується повільним початком, коли слух порушується протягом декількох місяців, років.

Туговухість у малюків проявляється відсутністю реакції на материнський голос, звук іграшок, а також розладом мовного, психічного розвитку, відсутністю гуління, лепету.

Своєчасна діагностика патології дозволяє сповільнити прогресування захворювання, зберегти слух, стабілізувати загальний стан пацієнта. Пізнє виявлення туговухості може призвести до стійкої глухоти, яка не піддається корекції.

У Медичному центрі “ВВ Клініка” працюють кваліфіковані фахівці, в тому числі отоларингологи. У його компетенцію входить консультація пацієнта, консервативне, оперативне лікування захворювань ЛОР-органів.

Лікування туговухості починається з усунення причини хвороби. Якщо зниження слуху стало наслідком пошкодження барабанної перетинки або наявності сірчаних пробок, лікар відновлює цілісність перетинки, проводить туалет вуха.

При кондуктивній туговухості фахівець може рекомендувати проведення хірургічного втручання — мирингопластики, тимпанопластики або протезування слухових кісточок.

Лікування нейросенсорної форми хвороби полягає в використанні лікарських засобів, які покращують місцевий кровообіг, усувають шум у вухах, запаморочення. Так, терапія може включати ноотропи (Пірацетам), вітаміни групи В, антибактеріальні препарати (Азитрокс), НПЗЗ (Кетонал), антигістамінні засоби (Лоратадин), діуретики (Лазикс).

Статтю підготувала лікар-отоларинголог Фурманчук Ніна Василівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *