Сексоголізм - медичний діагноз чи соціальне клеймо?

Сексоголізм - медичний діагноз чи соціальне клеймо?

У різних країнах функціонують клуби анонімних сексоголіків, багато акторів, співаків, спортсменів вже в процесі лікування від сексуальної залежності, до психологів записується безліч пацієнтів, які “одержимі” сексом. Разом з тим ВООЗ не вносить сексуальну залежність в Міжнародну класифікацію хвороб (МКХ). Незважаючи на часте вживання терміну “сексоголізм”, у вчених немає підтвердженої інформації про те, що заняття сексом може впливати на розум, як наприклад алкоголь або наркотичні речовини, викликаючи залежність.

Кілька років тому ВООЗ відмовилася включити сексоголізм в МКХ. До переліку проте був внесений термін “компульсивний розлад сексуальної поведінки”.

Джо Корт (доктор філософії, американський психотерапевт, дипломований клінічний сексолог) в практичній діяльності застосовував метод лікування сексоголізму. Він ґрунтувався на культурно зумовленому негативному ставленні до сексу. Через деякий час він виявив, що даний метод не працює. Психотерапевт стверджує, що поняття “сексоголізм” вживають неправильно, і таким чином ставлять клеймо на людей, які отримують насолоду від сексу і при цьому емоційно не прив’язуються до партнера.

Нейросексолог Каліфорнійського університету Ніколь Прауз встановила, що членів спільноти LGBTQ+ в більшості випадків підозрюють в сексуальній залежності.

Проаналізувавши звіти про сексуальне здоров’я людей 2014 року, вчені виявили брак інформації про порнофілію, яку найчастіше застосовують для аналізу сексуальної залежності. Значна кількість людей з ЛГБТК-спільноти зізналися в сексуальній залежності. Як заявляє Ніколь Прауз, проблеми, які пов’язані з сексуальними стосунками, потрібно вирішувати індивідуально з кожною людиною, а не в групі, і тим більше не розглядати їх з точки зору залежності.

Деякі жінки бачать в підході лікування від сексоголізму безсумнівну користь.

Письменниця Еріка Гарса вважає, що збори анонімних сексоголіків — це безцінний досвід. Там можна ознайомитися з іншими моделями поведінки людини: «Я перебувала під владою кількох емоцій: збентеження і задоволення. Потім, переглянувши своє ставлення до сексуальної близькості, перестала розглядати секс як щось соромне і стала будувати нормальні, правдиві взаємини в сексі».

Сексолог Олександра Катехакіс говорить про те, що сексоголізм існує. За даними досліджень, 8,6% американських громадян розповідають про «клінічно важливі показники перенапруги та погіршенні стану здоров’я, які пов’язані зі складнощами при управлінні сексуальними емоціями та потребами». Для сексоголізму, як вона вважає, характерно почуття обділеності, якщо неможливо задовольнити сексуальне бажання, зниження чутливості та пошук більш сильних емоцій.

Олександра Катехакіс не називає сексоголіками людей, який самі вважають себе залежним від сексу тільки тому, що так оцінюють їх їхні родичі та друзі. Втім, якщо своя сексуальна поведінка шкодить людині, можна коригувати це за допомогою когнітивно-поведінкової терапії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *